Коріння та гірничий край
Народився 13 березня 1995 року в селі Сілець (присілок Насалі) Червоноградського району Львівської області. Мій рідний край, Сокальщина, з 1950-х років пройшов шлях активної індустріалізації, що визначило долю всієї моєї родини: від бабусь і дідусів до батьків та старших братів — усі працювали на вугільних шахтах за різними спеціалізаціями. Територія села була настільки великою, що на ній функціонувало три шахти, тому іншої професійної альтернативи місцеві мешканці зазвичай навіть не розглядали.

Дитинство та перші музичні пріоритети
У 2001 році я пішов до першого класу Сілецької СЗШ I-III ступенів, де був одним із найменших учнів за зростом. Шкільне навчання давалося мені посередньо, і під кінець я навіть мав статус «трійошника», проте в музичній стихії — у Гірницькій музичній школі — я демонстрував відмінні успіхи. Батьки іноді запитували про домашні завдання, і почувши мою відповідь: «Ні, не зробив, але зате позаймався і вивчив музику», — залишалися задоволеними, адже для них пріоритетом було моє музичне становлення. Хоча батько спочатку планував віддати мене на акордеон, його переконали в універсальності фортепіано, тому я розпочав навчання саме в цьому класі.

Весільна школа та «запах соснового гілля»
Мій творчий дебют відбувся у 6 років на весіллі у знайомих із піснею «Рости, рости, черемшино». Мій батько грав на весіллях у складі тріо, і коли свята відбувалися неподалік у селі, мене приводили послухати їхню гру. Ця атмосфера — танці, традиції, застільні співанки, тости та шалаші з неймовірним запахом соснового гілля під стелею — стала невід’ємною частиною мого дитинства.
З 10-11 років я почав долучатися до весільних виступів уже як колега, заробляючи перші кошти «на морозиво». А у віці 14-15 років я вже працював «у долі» з батьком, отримуючи непоганий дохід. Цей виконавський етап, що тривав до 2019 року, став для мене надзвичайно цінним: я вивчив величезну кількість українських народних та популярних пісень, переборов страх перед публікою, навчився технічно працювати з аудіоапаратурою та підключенням, а також здобув чимало творчих знайомств.

Шлях до професійної освіти: Дрогобич та Львів
У 2011 році, після невдалої спроби вступу до Львівського музичного училища по завершенні 10 класу, я цілий рік присвятив репетиторам, підтягуючи гармонію та сольфеджіо. Під час другої спроби я подавав документи одночасно до Львова та Дрогобича. В обох закладах я очолив рейтингові списки, але, на здивування львівської комісії, обрав навчання в Дрогобичі, про що не шкодую жодної хвилини.

Студентські роки та перші партитури
З 2012 року я навчався за спеціалізацією «Хорове диригування» у класі Валентини Петрівни Циклінської. Навчання давалося легко. Саме тоді з’явилися мої перші хорові обробки («Не питай», «Ой піду я на гору крутую») та оригінальні твори: «Я — бандерівець», «Pater noster», «Вічна пам’ять героям Майдану», «Заповіт».
Займаючись аранжуванням у Володимира Андрійовича Гущака, я за кілька уроків виконав програму на весь семестр, тому далі ми зосередилися на аналізі моїх творів та практичних порадах щодо письма для хору. Це дало мені фундаментальне розуміння колективу. Також я активно брав участь у самодіяльності та разом із друзями заснував чоловічий ансамбль «Misterio», з яким ми давали концерти в Самборі та Дрогобичі. Також на 3му і 4му курсах брав участь в регіональних конкурса диригентів. Де зайняв 2ге місце (м.Дрогобич, 2013), і був лауреат премії конкурсу (м.Львів, 2014). Кожен викладач училища заклав у мене знання, з якими я рушив далі.

Київський вибір
За рік до випуску я планував вступати на кафедру оркестрового диригування до Львівської музичної академії. Проте після двох консультацій у Львові ми вирішили поїхати ще й до Києва. Візит до столиці змінив мою думку: я відчув, що хор мені ближчий, тому зрештою вступив до Київської консерваторії (НМАУ).

2015




Про батьків
Тато, Володимир Михайлович Карпів, зі школи був весільними музикою, створили і грали на початках в гурті на різних інструмеентах, що в кого було. тато розповідав що в мами випросив гроші на мотоцикл але так любив сподобалась йому музика що він купив трубу корнет, за що отримав нагоріхи потім. Також він був досить активним спорцменом, брав участь з маганнях в гиревому спорті, успішним був в міцсцевому футболі, але як мені забжди говорив: “Спорт, це до першої травми, а музика є завжди!”.